Підкамінь 2008. Що далі...

Минуло близько 100 днів з проведеного 25-27 липня етнофестивалю Підкамінь 2008. Саме час організаторам фестивалю подумати про власні підсумки і підбити досвід. А також зайнятися розмірковуваннями на тему – а який має бути Підкамінь 2009р? Нижче декілька власних роздумів на цю тему.

1. Досвід Підкаменю 2008.
Кажуть, що два - це вже система. У математиці можна провести лінію і вирахувати далі вектор руху. При двох проведених заходах можна вже давати характеристику явища фестивалю. Визначати орієнтири який буде третій, п’ятий тощо. Але все по черзі.

Почну з того, що Фест (дозвольте саме таке скорочення для зручності використовувати надалі) для організаторів є заходом цілком ірраціонального походження. Тобто такою собі «віддушиною», хобі, терплячим складанням пазлів з інфраструктурних елементів, виконавців, внутрішньофестивальних заходів, протокольних церемоній, напруг і сварок при організаційних вадах, градус яких (і звісно кількість) більшає з кожним проведеним Фестом, і очевидно буде більшати. Боротьбою за безпеку громадян, яким вона (ця безпека) не зовсім потрібна і за безпеку руху...

Сатисфакцією (вона таки є) за те, що «...ми це провели!» у вигляді читань повідомлень у медіа, форумах та блогах. І все це під прапором промоції фантастичної території з історичними пам'ятками, любові до рідного краю, популяризації української етніки і прагненням бачити маси молодих (і не тільки) людей з елементами національних строїв. Під жовто-синім прапором, що на центральному камені Фесту. Така собі гримуча суміш бажань.

Тепер трохи про більш земне. Категорія поціновувачів Фесту визначена. Вони достатньо представлені на знимках на нашому сайті (скоро почепимо і добрі відео) з радісними обличчями, цього разу добряче вимазані у багнюці, дехто з ніг до голови. Віком до 30 років у переважній кількості. Цінують наметове життя, здатні вижити 3 дні без гарячої води. Вміють добре бавитися, у переважній більшості неконфліктні. Судячи з відгуків на форумі сайту Фесту, не особливо висловлюють критичні побажання і пропозиції щодо його майбутнього – формат запропонованого заходу їм підходить. Музичні смаки універсальні, але з українською піснею погоджуються. На елементи українського строю реагують позитивно Готові приїхати на Фест у 2009 році принаймні тою ж кількістю. Їх багато – тисяч 10 люду.

Категорія пожертводавців/спонсорів. Теж визначена. Становлять широку групу структур, керівництво яких не зовсім цікавить реклама, але зв’язки з організаторами, веління серця (читай вище про іраціо) змушують фундувати невеликі, в середньому не більше 10 тис. грн. суми на проведення Фесту, на якому вони присутні особисто день з усіма похідними протоколу. Просто добрі люди, що заробляють своїм бізнесом у Львівській області. Дякуємо за те, що вони є.

Категорія інфраструктури. Динамічна, але спробуємо описати. Поле Фесту не прилягає безпосередньо до траси державного значення, внаслідок чого 90% учасників змушені пішки йти хвилин 20. Під’їздний шлях (заїзд) чекає на чорне покриття, шляхи на полі та виїзд – на квадрат принаймні білого гравію. Озерце Фесту росте, хоч доводиться штучно напувати. Питання по електриці визначене. По збору сміття вправлятись ще можливостей багато. Біотуалети кожного року дорожчають з незрозумілих причин. Доїзд покращав і кращатиме, а зі стоянкою машин на фестивальному полі треба вирішувати радикально.

Категорія наповнення поля Фесту. Хочеться вірити, що бажаючих приїхати на Фест 2008р. з майстер-класами, цікавинками та етнокрамом злякав дощ. Окремі огріхи у вечірній концертній програмі таки були – стиль тра тримати. Виправдала себе окрема додаткова сцена для народних колективів. Добре спрацювали історична реконструкція (лицарі), хоч можливо не всі учасники були про них поінформовані, бо дійства відбувалися в каменоломні, що за Каменем. Болото перед сценою спрацювало на всі 100%. Чи навіть на 120 Болото поза сценою змінімізувало всі вело та піші мандрівки Підкамінським краєм теж десь на 100%. З урахуванням того ж впливу дощу на вищезгаданих бажаючих приїхати на Фест зі своїми цікавинками – просто тобі закон збереження енергії, у pidkamin edition.

Категорія організаторів. Дещо про них вже написав. Обов’язково слід додати – за назвами чисельних структур (див. лінк «організатори» на сайті) офіційних організаторів ховається досить мала кількість реальних людей. Найголовніше – цим людям подобається організовувати Фест. Кількість головних активістів, щоправда, на жаль – НЕ ЗМІНИЛАСЯ. Коло не розширилося. Волонтерів, у класичному розумінні, тих що самоорганізовуються і зголошуються, на жаль ми не побачили. Дощ довів, що кількість залучених організаторами «бойових одиниць» для проведення Фесту явно замала.

2. Підкамінь 2009.
Кількість фестивалів проведених 2008 року вражає. І у Львівській області і в Україні в цілому. Дозволю собі зробити припущення, що на наступний рік «виживуть» лише деякі з них. По перше, надзвичайно широка пропозиція почне прив’язуватися до свого споживача. А він стане перебірливим. По друге, визначаться основні жертводавці. Кілька фестивалів, невеликих за об’ємом фінансування чи навіть один великий може провести власним коштом група ініціативних осіб, певним чином залазячи у борги, але чуда такого довго бути не може. Фінансова криза, що тільки накочується, також «допоможе». По-третє, очевидно, що становлення мегафестів відбудеться і за стилем. Врешті, спрацьовуватиме бренд. Кількість грошей вкладених у всі види реклами попередніх фестів. Додатково – природні атракції також змагатимуться між собою. Як мінімум – будуть фестивалі вищої ліги та інші.
Наш Фест шанси попасти у вищу лігу, безумовно, має. Навіть має шанси опинитися у лідерах. Але кілька серйозних змін для цього потрібно зробити.

Зміна перша, і основна. Середовище організаторів фестивалю повинно бути суттєво скориговане. Дозволю собі зауважити, що влада і місцева і обласна вичерпала себе у творчій площині. Нове дихання (не стомлене попередніми Фестами) повинно з'явитися у першу чергу в особі небайдужих активістів. Які хочуть і можуть. Вмотивовані любов'ю до землі, потягом до українського, бажанням організовувати масштабні заходи. Скептики можуть ще дописати до переліку причин ще й інші мотивації. Але констатую також, що незважаючи на проведення вже двох Фестів, нових людей у команді не побільшало. Маю сумнів, що без активних пошуків активістів (поки-що виходить сплячих) самі вони не зголосяться, не зважаючи на широкий вибір засобів комунікації. Зменшення кількості відгуків на форумі сайту Фесту свідчить, що формат заходу для учасників обговорення не потребує.

Зміна друга, не другорядна. Спосіб фінансової підтримка Фесту має бути змінений. Посвячені знають все або майже все, непосвяченим напевно слід довести, що понад 80% коштів за які проведений захід є грошима котрі виділялися по добрій волі, знайомству, але без рекламної мотивації. Вірю, що добрий менеджмент зараз може дзеркально змінити ситуацію, і над цим працюємо вже зараз.

Зміна третя, форматна. Pidkamin 3 edition повинен мати інше навантаження. Виразніший склад виконавців. До речі, заспокою всіх – формат україномовний змінено не буде. Назріла необхідність ще однієї аматорської сцени. Де виступатимуть ті, хто зголосився сам чи приїхав на Фест зі своєю етнобандою. Фестивальне поле має набути довершених ознак інфраструктури і всього (майстер класів, міні заходів, етнокраму) на ньому має бути багато. Серед учасників ми в першу чергу хочемо бачити молодь з елементами національного строю, тому вхід без вишиванки коштуватиме дорого. Має бути більш розвинений напрямок мистецьких площадок, історичної реконструкції, пленеру і т.д. На інший рівень буде винесена частина пов’язана з монастирем та релігійними обрядами і дійствами.

Ось такі, шановні, думки щодо Фесту.

P.S.: І на закінчення. Дещо з ліричного, так би мовити.

Дія перша. Київ, зупинка «Дачна». Іде великий лендкрузер з донецьким номерами. Молодий хлопець у дорогому «армані» у машині слухає ефемку по якій йде реклама «їду у підкамінь...» (хто був на фесті знає про який саундтрек мова). На дорозі голосує автостопом молода дівчина у вишиванці з наплечником і жовтоблакитною фаною. Лендкрузер зупиняється.
«...Дівчино, тобі куди ?»
«... У Підкамінь. Візьмете?»
«... Давай, показуй де твій підкамінь»

Дія друга. Джип весь у болоті стоїть на полі Фесту. Армані замінено вишиванкою. Молодий хлопець із дівчиною стоять біля каменю і обнімаються.

Як Ви зрозуміли – реклама наступного Фесту

P.P.S.: А ще про слоган/месидж/провідну тезу Pidkamin 3 edition - «ПІДКАМІНЬ. ЗРОБЛЕНО ТІЛЬКИ В УКРАЇНІ»